Схоже це те, що я хочу сказати

Звернення до популярного перекладацького ресурсу перетворюється у дитячу гру «зламанний телефон», де кожна нова пара «що почув — те й зрозумів — так і передав» ризикує перетворити зрештою стартові слова на неочікуване формулювання.

Кожного року нейрона мережа стає сильнішою, алгоритми автоматичного перекладу — краще, що робить міжкультурне спілкування легшим та знижує ризики непорозуміння та конфузів. Та це не змінює сутнісну природу перекладу — він не тотожний оригіналу, хоча може заміщувати його. Критично важливою умовою для збереження зв’язку з оригіналом виявляється робота без посередників.

Мовна конструкція, що зазнала низку перекладів, втрачає зв’язок з оригіналом та статус «представника» аутентичного формулювання. У ланцюжку перекладів «розчиняється» первісна форма та зміст — забагато перевтілень, що створюють нове твердження. 

Лінгвістична відносність у дії — схоже це те, що я хочу сказати.