Я не знаю, де я, але це — мій дім
«Я не знаю, де я, але це — мій дім» — номадичний фотопроєкт, що стартував у 2019 році та досі триває. В цьому проєкті я подорожую по безіменних пустельних місцинах та встановлюю на них прапор із прозорим полотном. Цей прапор не несе зображення — ні кольорів, ні гербів, ні гасел. Він приймає на свою поверхню той пейзаж, те середовище, до якого потрапляє. Все, що знаходиться поза ним, відображається на полотні.
Зазвичай несення прапору — це акт проголошення власної ідентичності, виокремлення її, певне протиставлення світові. Разом з цим встановлення прапору — це завоювання, колонізація, маркування простору, заявка на володіння ним.
У моєму проєкті прапор із прозорим полотном втрачає цей символізм та натомість набуває нового — про відкритість світові, про готовність сприймати та приймати, не відокремлюючи себе, а розчиняючись. Це проєкт про «плаваючу», «флюїдну» ідентичність, яка не розділяє простір на «власний» чи «чужий», не відрізняє «дім» від «поза домом», та готова змінюватися, адаптуватися — не задля виживання, а задля порозуміння та продуктивного співіснування. Також цей проєкт досліджує саме поняття «дому», намагаючись позбавити його колоністських, привласнюючих конотацій, та сприймаючи «дім» скоріше як почуття, емоційний стан, без територіальної чи об'єктної приналежності.
Оля Федорова
Народилась у 1994 р. у Харкові, де живе і працює.
Мультидисциплінарна концептуальна художниця. Основні медіа: перформанс, фотографія, відео та текст. Мисткиня сфокусована на дослідженні механізмів й проблематики (транс)формації сенсів, взаємодії із середовищем як із семантичним простором через практики перформативної інтервенції, спостереження та писання.